СПОГАДИ з усмішкою...
Лишають спогади мене,
Дитячі сни дорослі стали,
Та час удаль вітри жене,
Які від дійсності відстали.
Я не літаю більше в снах,
Кохання зрідка мені сниться,
Хоч не скажу, що я монах,
Мене ще вабить молодиця.
Тремтить від погляду душа,
Як йде красуня довгонога,
За нею погляд вируша,
Чомусь німіють тільки ноги.
Хоч сила є і є бажання,
Та сивина гальмує наче,
Старий! Не лізь в таке кохання,
Його тепер зовуть інакше…
Глянь на дружину і на внуків
І безволосся вкрий картузом,
Шукай побільш грошових знаків,
Тоді не будеш всім обуза.
А коли кінчиться копійка
І молода попросить з хати,
Дійде тоді – життя злодійка,
Пора додому повертати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659461
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2016
автор: Віталій Назарук