Ясне сонце не виглядає,
Сіре небо, вкрите журбою,
Все мабуть, дощика чекає,
Зазвичай, теплою весною.
Вітрець злегка, не впоспіх віє,
Дрімлять хмари, немов не пливуть,
Земля вЕсні дуже радіє,
Та чекає гарного дощу.
Уже скоро похолодає,
Абрикоси давненьков цвітуть,
Кожен рік, отак все буває,
Як буяє, весна у вінку.
Подивіться, цвітуть так пишно,
Хоча хмари небо затягли,
Одяглись у біле намисто,
Все ж бажають сонечко знайти.
Вже земля напомірно суха.
Тож чекає теплого дощу,
І жадає вмитися сповна,
Відчуть справжню, чарівну весну.
Квіточки, теж дуже чекають,
Пишний цвіт, то ж набрались сили,
Пташки спів ведуть, звеселяють,
Утішаються, весну стріли.
Вечоріло, скоро стемніє,
Вся пташина, дрімає давно,
І земелька, надто радіє,
Крапав дощик, мов сипав пшоно.
Травень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2016
автор: Ніна Незламна