падіння

Я  так  близька  до  темряви  зіниць  твоїх…
За  крок  від  мене…їх  п'янка  безодня.
Ведуть  від  тебе  тисячі  доріг…
Та  я  без  цього  жити  вже  не  згодна.

І  так  нестерпно  бачити  у  них  світи
І    глибину  усю  свого  падіння.
Можливо,  й  не  здогадуєшся  ти…
Я  ж  довела  себе  до  грані  божевілля.

І  все  життя,  зруйнується  за  крок…
У  темряву,  яка  мене  так  сильно  кличе…
…і  ближчає    до  мене    блиск  зірок…
І  посмішка,  яка  тобі  шалено  личить…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2016
автор: Ірис