Безмірно жаль, що чесність вже не в моді.
Безмірно жаль, що гріш купує все:
Дівчат, одіж, годинник на комоді;
Коханку, друга, теплеє плече...
Безмірно жаль, що правда тяжка в серці
І що так легко обмануть людей.
І так стискається зболіле серце,
Коли втрачаєш близьких ти людей!
Безмірно жаль, що аж душа болить,
що світ наш невпинно деградує!
Колись були в нас принципі свої,
Тепер нам гріх усе диктує.
Диктує помінятися жінками,
Диктує стать змінити - це ж не гріх!
Аборт зробить і плакати ночами,
А потім в психлікарню на поріг...
Так жаль, що люди не шукають Бога,
А йдуть питати долю в ворожбів...
Шукають легшого шляху, без болю
Ну а душа?! койоржиться в кільці...
Безмірно жаль, що нація не хоче
Прийти в молитві щирій до Христа.
Зупиниться війна. Бог витре очі -
Дасть поміч, якщо дорога нелегка́!
Безмірно жаль, що слово "честь" забуто,
Безмірно жаль, що скрізь один обман.
Що вся увага на екран прикута,
Де лиш розпуста - диявола капкан.
Безмірно жаль, що серце кам'яніє -
Любов так часто похоттю стає.
Що один одного не розумієм
безмірно жаль... що ми втрачаєм ВСЕ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658511
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2016
автор: Cвітлана Алістратова