[i]Ніч лягає в заголовки часу –
Забутих і пережитих днів.
Наповнює самотню чашу –
Уривками із призабутих снів.
Сивий день, самотній заволока –
Тамує біль й знов морщить чоло.
Чатує тиша одинока –
Все, що було – минуло й знебуло.
Час розставить розділові знаки –
Де причинна доля між рядків.
Мені б лише її впізнати –
В житті поміж загублених іксів.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658402
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.04.2016
автор: Валерій Кець