Іти би стежками, які не стоптав
Байдужий до роздумів натовп,
І десь лежачи горілиць серед трав,
Про місце своє в небі знати б.
Так би і жити – не вздовж, а углиб
Осмислення Божої волі.
Щоб долі не черствів зароблений хліб
І ним наїдатися вволю.
Спивати б росу, мов молитву святих,
Вдягаючи день як обнову.
І в тиші вечірній сказати щоб міг:
- Приходить хай завтра день знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2016
автор: Рідний