Хто в Державі хазяйнує,
Чи народ, мо» олігархи,
Жаль громада – зубожіє,
А ті ж збільшують всі статки.
Паханів й Верховну раду,
Усіх треба розганяти,
Та й відправити на війну,
Нехай зложуть,всі мандати.
І попробують, як життя,
Того хлопця, армійського,
Та залишиться їх сім`я,
Годувальника злісного.
Розжиріли, все забрали,
Кращі дачі і машини,
Що лежить, не так, покрали,
Зарплатня, лиш копійчини.
Де ж набрали, зненацька їх,
Ті (долЯри) – хіба не гріх,
Обікрали, напевно всіх,
Чи вмить спадщину замали?
Декларацію подали,
Скрізь кричать, майже без спину,
Рідну землю розікрали,
Правда трохи, все ж продали.
Врешті – решт та й попробують,
У злидноті, хай поживуть,
Зрозуміють життєву суть?
Я гадаю, відчують лють.
За дві штуки гривняків,
Хай попробують прожити,
Мати двійко дітлахів,
Ще й до школи їх водити.
В деклараціях, брудних тих,
По десятка два будинків,
Ще п`ять штук, ( старих, бідненьких),
Різностоящих (машинків).
Та говорять – це не моє
То матусі, чи сусіда,
Чи все теща, буцім має,
От брехня, ідіть до біса.
Прокурори, як актори,
А чи совість, у них ще є?
Життя втішне за офшори,
А закон всім позволяє?
Хто придумав і написав,
Оті фейкові – закони,
Жаль народ, жити гірше став,
Що дають, ваші офшори?
Люди добрі, кричать усі
Як нам далі, за що жити?
Гаманці дочиста пусті,
Болить серце… зубожіти.
І щоднини жити гірше,
Може знов, іти на Майдан?
Чи колись, заживем ліпше?
Мабуть знає, це лише ( пан)*.
(Пан* – тут, як олігарх,
прокурор, керманич.)
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2016
автор: Ніна Незламна