Походжа дівча коханням цмока думки упива.
Ся ніч міська алейна, поди́вом поглядів зайнята.
Ся ніч легеньким вітерцем невимушено стята.
Десяток поглядів спідничками вітристими
Окутані, бо власницями замагнічені перистими
А от хлопчисько двох дівчаток у душі коха.
Ба, цього він ще мо не зна:
Йому у відповідь бо буде кинуто: “Фіг на!”.
Цеглинок хвилі під дубками тінями омиті,
Зненацька виринають символи сумирні.
Ся ніч ліхтарно-електрична темносяйна
Споконвічна… Бум-бум годинник лине б`є,
Іде мужчина в сутіні акацій, невимовно п`є.
Матерія тривка кується крихко у німому небі.
Туди іскринки поглядів містично молодята
Ген кидають сіють, споглядають потерчата
Їх та шклянки кальвадосу не смакують,
А в очікуванні дивного руками гріють…
І вкотре виринають символи сумирні,
І відчувається останніх фар суцвіття.
Росте та замиває місто тиша-тишина:
Година ночі віяло спускає навмання.
Пусті дороги…
У колиханні часу наступила середа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657783
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 07.04.2016
автор: Ярослав Ячменьов