Функціональний саркофаг,
В якому мучиться душа до часу, –
Тіло наше.
Розбещене в бажаннях грішних,
Мордує душу безутішну…
Хоча, позбувшись злих демоній,
Живуть вони цілком в гармонії:
В молитвах, чистоті, постах,
Наповнюються святістю й уста!
Велика справа – гріх в собі убити,
Щоби впокорить тіло і душі
Вернути святість ще в земнім житті!
Усе дароване з Небес – святе!
Віддати душу чистою –
Господь прийме відразу .
Брудній, скаліченій у небо- не просте...
В Чистилищі відновиться вона,
Та треба часу...
На жаль, є втрачені, яким не допоможеш…
Не дай, Господь, душі, тай на бісівське ложе...
(9липня 2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2016
автор: палома