Тихий день і майже безшумний вечір.
В повітрі пахне тістом, ще не спеченим.
А на устах одні метафори,
Й думки про те, що люди всі однакові.
Між нами нескінченна суперечка.
Дивлюсь в вікно на вогники містечка,
Туди, де я не бачу твої очі,
Лиш в тиші темряви гублюсь щоночі.
Не хочу чути докори через невірні судження
Можливо, й помиляюсь, руйнуючи спорудження
Твоєї правди про те, що всі ми різні.
Тому, напевно, нам буває тісно.
Я відчиняю двері та іду з кімнати,
Щоб тиші хиткий мур не зруйнувати.
Ми не однакові, ні, навіть і не схожі,
Ні ти, ні я, ні випадкові перехожі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657458
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Victoria Reigns