Гарцювали коні на світанку,
Білі коні в сизому тумані,
В ніжному весняному серпанку,
В легкій оксамитовій омані.
Вітер чеше срібну пишну гриву.
Розсип яблук по боках узором.
В дужому та вільному пориві
Мчали коні полем неозорим.
Не спинити коней, не зловити,
Як і літ минулих та майбутніх.
Хочеться літа свої прожити,
Щоб було побільше незабутніх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657299
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Оля Андрієвська