[img]http://cs621724.vk.me/v621724151/2d080/38gREOeHV4s.jpg[/img]
Молода вербиченько, ой верба,
Чом же твоє личенько - то журба?
Віти твої схилені до землі,
Розкажи ти правдоньку всю мені.
У мене правда та є лиш одна:
Милого мого забрала війна.
За Вкраїну голову він поклав,
Щоб його синок щасливим зростав.
У нас під боком ворог не дрімав.
У хвилину тяжкую він напав.
І не могла стримати тебе я,
Мабуть, така доленька є твоя.
Колись ми були наче братами,
А тепер ось стали ворогами.
Історія цього не забуде.
Вкраїна вільна, щаслива буде!
Гідним же будь, сину, свого тата!
Свободу і честь бережи ти свято!
Бо її нізащо не купити,
Хоч тепер по правді важко жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657118
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Ніна-Марія