Містична зустріч
...В темній залі ізнов
Ми удвох.
Ти мій спомин ожилий.
І розбурхана кров,
Мов відгомін,
Буяє у жилах.
Часу плин, часу плин
Із годинника
Стрілок спливає.
Ми один на один.
Неймовірно...
Бо так не буває...
Прохолодна пітьма...
Поцілунку
Вологого відчай...
Все знайомо. Дарма
Ти своє
Прикриваєш обличчя.
На волосся бурштин
Діадемою
Світла стікає...
Відбулося. І ти
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впускаєш.
Лона пряний шербет...*
Терпкий запах
Знайомого тіла...
Ти сьогодні в себе
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впустила.
Крик совиний луна...
Образ ІНШОЇ
В мороці згинув...
Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
Хто ти зараз,
Людинобогине?
Зустріч, наче полин,
Знов абсентові
Марення збудить,
Що НІЗВІДКИ прийшли,
Що повернуться
Скоро ВНІКУДИ...
Прохолода пітьми,
Що життя
Випива наостанок...
Схлип прощання німий...
Зачекай!..
...Та зоріє світанок...
*шербет- стародавній східний напій
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040400581
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2016
автор: Сокольник