Напевно, ще зустрінемось колись,
навіють вітри наші сподівання.
Мовляв, тоді не зміг
бо не зумів.
Тепер чекай мене
із вечора до рання.
Напевно, ще зустрінемось колись,
і наш весняний степ і наше поле,
вони вберуться в зелень
і кудись,
назавжди зникне наше горе.
Пройдуть літа,
години та хвилини,
минають дні,
немов їх й не було.
А я чекатиму тебе,
Билино,
там, де гуде старий Дніпро.
Напевно, ще зустрінемось колись,
я знаю точно,
час цей все ж настане,
а як зустрінемось то
ти хоч посміхнись
i легше на душі моїй
настане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2016
автор: Пан-Отаман Зелена Діброва