Душа остыла
Век перемен иль признак века:
Жизнь, словно тлен, душа - калека.
Еще не жил, а старость рядом,
Нет больше сил идти парадом.
Коль все менять, - так все и сразу,
Съедает гать, как метастазы.
Рвать с корнем зло нас жизнь учила,
Не повезло - душа остыла.
Все, как всегда, но только хуже.
Пришла беда, и Бог стал нужен.
Все молча ждут, боясь признаться:
Украсил кнут фон декораций.
Рвет душу стон друзей ушедших.
Опять поклон на трон зашедшим.
Все больше штор на окнах светлых,
Как приговор, вождей заветы.
Нам суждена одна дорога,
Ничья вина, что понемногу,
Нарушив строй, ушли в болото:
"Народ, постой!" - кричу до рвоты.
автор: Евгений Белов
СХОЛОЛА ДОЛЯ
Спроба перекладу…
Не зміниш ти в житті себе – це зміни віку,
Потрібно навіть берегти життя-каліку.
Ще не пожив, а старість вже, як дощ із градом,
Не має більше сил в житті йти на парадах.
Якщо міняти все в житті – то тільки зразу,
Бо може з’їсти тебе враз, ота зараза,
Рвати із коренем біду життя навчало,
Було добро, було і зло – всього бувало.
Немає Бога, каже люд, та дні минають,
Коли біда, то всі – не всі Його благають.
Згадують Духа і Отця, і Бога сина,
Коли нагайка, мов змія, кусала спину..
Вже не вернути на цей світ хороших друзів,
Які загинули в борні, чи при нарузі.
І закривають знову вікна древні ставні,
То не вітри, що біль несуть – мужі державні.
Ми бережемо на віки одну дорогу,
Як заболить, то ми завжди молімось Богу.
Я прагну з вами до кінця іти до Раю,
Прошу: «Народе, схаменись!» - тебе благаю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655731
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2016
автор: Віталій Назарук