Терпко губи розпахлися м’якоттю
Переспілих плодів і рапсодій,
Я гублюся між родимок знакових,
Нарікаючи їх при нагоді
Іменами пестливо-приблудними,
Загадковими, надприродними,
Із надією явно підспудною
Скуштувати їх з насолодою.
Кожен волос твій кішкою лащиться,
З воркітливим легким муркотінням,
Ти зовеш мене стиха «Ледащиця…»
Щоб продовжити вічне томління.
Вії зрадливо дрібно тріпочуться,
Морем хлюпають райдужки зморено,
Обдаровую ніжною почестю,
Шлях блаженно долаючи зоряний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655589
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.03.2016
автор: Оксана Дністран