Весна на волі!
Розламала кліть.
Вже з вербами шепочеться у лузі.
Чому ж це день зажурено стоїть
У сірому старому капелюсі?
Мовчить. І навіть сльози на очах.
Услід зимі його думки погнались…
Мабуть, похвальна відданість,
Хоча
В житті є місце різним ідеалам.
І кожен з них своє колись бере.
А нині:
Із блакитного суконця
Вже пасував би дню новий берет
Із золотою цяточкою сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: Ніна Багата