Які б там не були чужі краї,
Міста із золотими куполами.
А я люблю свої степи й лани
І верби, що схилились над ставками.
Немає наймилішої землі,
Ніж моя рідна ненька Україна.
Залишаться зі мною назавжди
Стежини, де в дитинстві я ходила,
Сади вишневі на весні в цвіту
Та соловейки у гаю щебечуть.
А на ставку там лебеді пливуть
Щось стиха один одному лепечуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655359
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: Ольга Мазуренко