До неба, до сонця, до свіжого вітру
Грайливою кулькою рветься душа.
Там янгола божого можна зустріти,
Що здатний здійснити найбільше з бажань.
Чи просто на хмарці летіти й летіти:
Ніяких обов’язків, правил і прав…
Там, певно, і щастя чекає орбіта,
Яке вже давно відшукати пора.
А кулька тріпоче, а нитка не рветься,
Лиш літо за літом – однісінька мить.
Вікторія в цьому правічному герці –
Це небо до себе нараз прихилить.
Де зійдуться дружньо і радість, і подив,
І казка, в якої щасливий кінець.
А тільки і треба, щоб ясну погоду
Творило закоханих двоє сердець…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655276
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: stawitscky