Вважаєш, неначе легше,
На мить заплющивши очі.
Мабуть, таки ж бо не вперше,
Прокинешся серед ночі.
Якщо удень і щоденно, -
Реалій подих глумливий?
По-справжньому полохливий, -
Лякається достеменно,
Бо світло від тебе ллється;
Таке нестримно-пекельне,
Для когось-таки смертельне.
Не знаєш?..то лиш здається.
Заплющиш очі, а душу
Не смій спопелить завчасно!
Хай зло розрослося рясно,
Прощення плекати змушуй.
Немає такого краю,
Де біль - це єдині лахи
І завтра - в обійми плахи.
Молись, на шляху до Раю...
27.03.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Ліна Ланська