Веснонько, весна! Прийди! Морок зими зніми,
Сонечком на небі засяй, пропливи по-між хмар,
Обійми, обігрій землю, настрій підніми,
Впусти чудодійні струми, свій божественний дар.
Веснонько, весна! Прийди! Тепло нам принеси,
Білим лебедем прилети разом з лелекою,
Жайвором заспівай нам, пісні чи романси
Про свою дорогу додому, ой, далекую.
Веснонько, весна! Прийди! Застели килими
Смарагдово-шовкові, трави хмільні, росяні...
Й в"юнкі спориші на стежки, де бродили ми
Колись з тобою, закохані й чудні по весні.
Веснонько, весна! Прийди! Заквітуй ці сади,
Запали серця коханням, щоб вони не спали,
Раділи життю. Щоб залишали ми сліди
Добрі й славні на землі, щоб гарно у нас стало.
Веснонько, весна! Прийди! Горе з пліч забери
Матерів та синів в Україні рідній моїй,
Щоб не грохотали гради. Мир нам поверни,
Щоб слухали ми тільки серенади солов"їв!
Веснонько, весна! Прийди! Любов"ю осяйни
Замерзлі та спраглі душі, беззахисні наші,
Ми прагнемо твоїх чар, якоїсь таїни
В бузковому розмаї, в серпанковій тиші.
*******
Хоч метеликом, бджолою чи хрущем пролети,
Березовим соком стечи по біло-чорній корі,
Крилом ластівки у вишині небес нам махни,
Щоб бачила себе верба у дзеркалі на зорі,
Їй зеленую косу заплети біля води...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655128
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.03.2016
автор: Макієвська Наталія Є.