З моїх ілюзій сплетені мости
Між тих доріг, що не ведуть нікуди,
В часи, яких ніколи вже не буде...
Скорботно серце просить: "Відпусти!"
Замріюся, почувши ніжний спів
Незнаної тендітної пташини,
І хай він прямо в серце моє лине,
Руйнуючи неволю давніх снів.
Хай тануть сльози на щоках моїх
В м'якому сяйві сонця, що сідає,
Коли отак по крихті я втрачаю
Саму себе - то є найбільший гріх.
Ти змий моїх надій порожніх сум
Своєю піснею, мені незнана птаха,
І я порву тенета свого страху,
І далі світом світло понесу.
27.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655118
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2016
автор: Таня Кириленко