За вікном, де ховалось в серпанку,
Утомившись, розжарене сонце,
Щось шукали замучені очі,
Такі гарні і в своїй красі,
Дуже ніжні... Недоспані ночі,
Що приходять до неї, вже вкотре,
У тривозі нестримного горя,
Відбивалися, в глянцевім склі
І лиш думка, у скроні все стуком:
«Вже не буде ніколи-ніколи …
І такого уже не знайти…»
У тривозі нестримного горя,
Її сльози котилися сумно,
Гіркі сльози неспинної туги,
За коханим, єдиним своїм…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ