І ось нарешті знов пишу,
я ж довго так мовчала,
плакала душа, а що сказати мала,
я й не знала.
І знов брудню папір кривими я словами –
Чи буде спокій? Буде мир?
Люди, що коїться з вами?
Де ж ваше душевне є тепло?
Де сльози радості?
Вам треба грязнії утіхи?
Немає серця, мертва є душа –
каліки…
Проте айфон тримає у руці
і нафарбованими пальцями,
горта новини Інстаграму.
Я стаю такою як і ви,
мені страшно, я хочу до мами.
Я хочу назад у дитинство,
мрію забути ці страшні часи.
Мелодія сліз, недописані рядки.
Я знову пишу
криваві вірші, кривими словами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655040
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.03.2016
автор: OlgaDudyak