Сухе високе дерево на зустрічі шляхів,
Як символ страху - кара всім при скоєнні гріхів,
Як пам'ятник безплідності ненависті людей,
Це знак швидкого фінішу жорстоких епопей.
Якби ми справді бачили знекровлене гілля,
Втікали б від спустошення, втікали б звідтіля,
Та віра у неходженість, вагу своїх доріг,
Фарбує в привид дерево.
Збиваєм інших з ніг,
Щоб перехрестя значимі минути швидше всіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654570
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: Серафима Пант