Яка це мужність – просто говорить
Коли уста затискує образа:
Зродити звук чи вимовити фразу –
Здолати шпиль найвищої гори!
Яка це мудрість – зводити мости,
Цілющим словом поєднати душі,
Щоб гору цю нерозуміння зрушить
Одним-єдиним видихом – «прости».
Яке це щастя – спілкуватись так,
Коли і річ, і оправдання зайві,
Коли збагнем, відболимо, пізнаєм,
Що наші спільні долі і літа –
Віднайдений у Всесвіті Клондайк
Без репетицій, дублів і повторень.
Давай, кохана, просто поговорим
І назавжди довірі скажем – «так!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654401
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: stawitscky