Пробачення у них прошу

Під    мармурним      небом-зонтом,  
Світлини    небесної    сотні.
Опівніч  всі  сходять  гуртом
До    місця    безбожної    бойні.          

Вдивляються    в    лиця    свої
У    місячнім    журнім    світінні,
Запитують,    ніби    живі:
«То    як    живуть    друзі    та    рідні?»

Я  квіти  героям  кладу
На  паперть  майбутнього  храму
І    тихо    в    напрузі    стою:
Чекаю  на  прощення  й  кару.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654243
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.03.2016
автор: Г. Король