Погодьтеся, найяскравіший період в житті більшості людей - час студенства. Мабуть, кожен з вас пригадає свою цікаву історію (сподіваюся, поділитися нею у коментарях). А допоки будете згадувати, розповім власну бувальщину.
Всі роки свого студенства я квартирувала разом з двома одногрупницями лише на одній квартирі у дуже хороших людей. Господарі, чоловік та дружина (люди зрілі, порядні та неприскіпливі) жили у будинку, що розташовувався поряд із нашою врем'янкою. Варто відмітити, що наше тимчасове житло та їх будинок розташовувались на одному подвір'ї.
Ця історія трапилася у п'ятницю. Пізнім вечором повернулася з прогулянки, ночувати мала наодинці, оскільки решта дівчат порозїджалися по рідних домівках.
У кімнаті було дуже спекотно, страшенно хотілося пити, але у приміщенні на звичному місці води не виявилося. Рідину брали з-під крану у підвалі будинку, що служив нам як кухня. Знову одягатися й виходити посеред ночі у двір (а це вже була її середина - дванадцята!) аж ніяк не хотілося. Проте, як я не намагалася "приспати" спрагу, тихий голосочок чи то у мізку, чи то в животі мене нахабно будив: "ПИТИ!". А тому зрештою, все ж піднялася з ліжка, одяглася, взяла у руку відро і попрямувала до кухні-підвалу. Відчиняю двері, не вмикаючи світла, заходжу всередину і... застигаю від страху: перед собою бачу темний силует незнайомого чоловіка. "Злодій!" - перше, що спало на думку. Хоч було дуже страшно, та діяти треба було негайно. Я, взявши волю в кулак, тихесенько, майже беззвучно, залишила відро на підлозі і - у двері, які одразу зачинила з протилежного боку. Після цього стала щосили тарабанити у вікна та двері господарів. На шум вибігла злякана сонна тітка Ніна - господарка будинку. Скоромовкою їй переповіла, що побачила у підвалі, кажу: "Негайно викликайте міліцію!", а вона у відповідь... залилася сміхом. Виявляється, що тим "злодієм" був сам господар будинку і що найсмішніше (як виявилося згодом), він у темряві мене також сприйняв за злодійку, бо гадав, що усі його квартирантки роз'їхалися по домівках.
З тих пір пройшло більше десяти років, досі підтримую теплі стосунки з колишніми господарями і при наших чергових зустрічах часто згадуємо провальну детективну історію, після якої зробила для себе висновок, що оперативник з мене - кепський!
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2016
автор: Світлана Крижановська