Не дайте себе випити до дна,
Бо потім лиш болітиме душа.
Не дайте до кінця себе пізнати,
Не можна людям зброю роздавати.
Одна, втомилась сильною вже бути,
Невже це є життя, і як збагнути
Де силу треба брати, щоб піднятись,
Коли впадеш і більше не здаватись?
Я знаю небо всі молитви чує,
А страх чомусь зі мною знов ночує,
Можливо роблю все не так й не те,
Не розумієте мене, а лиш вчите….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653550
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2016
автор: Наталія Вороневська