[i]Зовсім скоро на скронях зима
Не прикрасить веселе обличчя.
Вже підкрались роки крадькома
І напевно "отак" буде вічно.
Просміялись прожиті хвилини,
Закохались в чиїхось очах.
Молоді ми дурниць натворили,
Обіцяли любов на словах...
Не забути тих днів, не забути
І не ляже на спогади дим,
Не засипле тим пухом, закуті
Всі слова, що спліталися в тин.
Але зараз стоять непорушні,
Хоч би зрушив та сили нема.
Немов стражники з розумом мужнім,
Ось, що значать холодні слова.
Наче поле весняних квіток,
Що потонуть в краплині сльози.
Кожне слово – до чогось квиток.
Кожне слово боїться грози.
Ми багато сказать не змогли,
Бо підкрались роки крадькома,
Що на скроні зимою лягли,
Та в душі залишилась весна.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653272
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Karo