Я дивлюся на світ
Крізь решітку балкону -
І думаю, хто він,
Цей рідкісний світ?
Можливо, фантомний,
Голодний, бездомний,
Балконно-віконний
Старесенький світ.
Кричать на подвір'ї
Такі, як я, гості.
Зі щастя, зі злості,
З зів'ялого пір'я,
Що димне на носі,
Й розгублено просять,
Щоб прихистив світ.
А він їм одказує
Тишею з лісу.
Туман, мов завіса,
Показує,
Байдуже? Ні... Неможливо...
Так гордо,так мило,
Так страшно й сміливо,
Той світ все мовчить,
А говорить до них.
Сусід мій прокинувся,
Взяв сигарету -
І димну планету
Він випустив вбік.
На спину відкинувся
Й каже: "Поете,
Залиш ти усе те,
Залиш ти той світ!
Ніхто не захопиться твоїм сонетом!
Візьми сигарету -
Пом'янемо світ."
04.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653157
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2016
автор: Андрій Костюк