* неофітам сьогодення: про людське і небесне
(одному "святому повчальщику")
Не проповідуй про божественність Христа,
Коли живе в тобі лише земна людина:
Що може знати тлінний про безсмертне?!
Якщо ж ти взяв на себе той тягар,
Що зветься проповідництвом, то мудрість
Поклич на поміч і у силі слова
Свого слабкого всім, добра хто спраглий,
Про людяність Ісуса говори:
Він, як і ти, був тут, і був людина:
Народжений жоною, лоном діви,
Ходити вчився, пізнавав слова,
Їх суть і силу; хліба знав ціну
По праці тих, кого батьками звав,
І сам – він сам на хліб свій заробляв,
В покорі плоть і дух свій він тримав,
Хоч чоловіком був, як ти чи я (та хтиві);
А ще любити вмів він, по-земному,
Усіх, до кого йшов, не на словах.
Тож ти не міряй зверхньо тут своє
Лукаве благочестя і порядність
Тим, проти чого с-л-о-в-о-м виступав
(забувши слово підкріпить ділами),
І тим, від чого зміг відмовитися (з жалем…),
Що сам собі заборонив колись:
Ні, міряй тим, що ти приніс в життя,
Зробив для нього, що подарував
Усім, хто поряд, – й не чекав відплати,
Що від любові серця свойого
Ти ближнім дав; і скільки обігрів
Сердець людських теплом свого, земного.
Любов’ю і добром себе і шлях свій міряй.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652718
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2016
автор: Касьян Благоєв