Так боязно, наче стихаюче світло
Проходять моменти останніх хвилин.
А серце так б’ється, бо досі не звикло
До того, що я тепер більше не з ним.
Воно залишилося тліти у тілі,
Де рана на рані.
Вціліла душа…
Десь вітер розносить слова зрозумілі.
Я чув, як сказали: «Його вже нема».
Ти знаєш, я бачив, що небо все ж біле
І чисте, мов доторк довірливих рук.
Я довго чекав, та мене всі зустріли.
Не варто тепер вже шукати там «стук».
Хотів написати – розлились чорнила,
А я не забру́днився ними аж ні.
Ти кров на сорочці мені не простила…
Хіба того варті страждальні ці дні?
…І шепотом тихим гурти жовтих стебел
Розкажуть тобі моє щире «прости».
Я просто готовий був вмерти за тебе.
Я тут залишаюсь, а ти там живи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652383
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.03.2016
автор: _Sensate-Jane_