Де ти тепер, моя пташино злотокоса?
Пригадуєш: війна, засніжений перон,
На ньому вартових татарів ескадрон
і страх - по ясиреві тризна безголоса.
Гудок. Рушаємо. Дивлюсь: простоволоса
Ти вмить рвонулася, вчепилась за вагон,
Та враз, як зграя розлютованих ворон,
На тебе хижо кинулась розкоса.
Я прикипів до грат. Перон вже відпливав,
Марніли образи, і я в ту мить прокляв
Тевтонского тюремника - "Нову Европу".
Що світ надумала розбоями підбить
І мудру Азію - рабиню твердолобу,
Що пса примусила за голу кість служить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652244
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.03.2016
автор: Kosenko