Моя хатиночко батьківська,
Ти всі роки зовеш мене,
Хоч шлях до тебе і неблизький,
Та серце ноги вдаль жене.
Я син для тебе, моя хато,
Яким не був би я багатим,
Допоки є ще мама й тато,
Спішу про себе нагадати.
Бо знаю, що прийдуть часи,
І світла у вікні не стане,
Замовкнуть тихі голоси,
Тоді ти звати перестанеш.
Мій любий, рідний, отчий доме,
Для тебе я завжди дитина,
Що далі буде – невідомо,
Та ти приймай мене, як сина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652166
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.03.2016
автор: Віталій Назарук