Кожен день вона прокидається у себе вдома, у своїй кімнаті, у своєму ліжку. Кожна дрібничка, що знаходиться у її квартирі знайома та рідна. Ці речі нагадують про ті моменти, які відбувалися з нею у певні проміжки життя. Повертають до пережитих хвилин радості, щастя, спокою, гармонії, розпачу, болі, горя, зневіреня … Це стіни фортеці, в яких вона виросла, які бережуть та пам’ятають всю історію її життя. Навіть якщо в цих стінах довелося пролити багато сліз, пережити багато горя та відчути біль … це все проходить з часом, і не важливо чи хочеться повертатися додому, тому що все ж повертається, бо більше нікуди йти. Найгіркіше, коли прийшовши додому атмосфера кімнати нагадує про ті секунди, хвилини, яких вже не повернути… нагадує про те, про що хочеться забути і зовсім не хочеться відтворювати у пам’яті. Але і до цього з часом звикається … бо іншого виходу немає. Постійно заставляючи себе відволіктись, переключаючись на щось інше, вона нарешті змирилась і зрозуміла що це ще не кінець, що потрібно радіти тому що було, як поганому так і хорошому, бо це життєвий досвід, який є безцінним … І після цього, вона вже не звертає уваги на спогади, що ховаються у стінах її кімнати. Все стає звичайним, не таким важливим, і навіть забутим.
Для неї дім це місце де вона може відпочити, зібратися з думками, з силами, де може посміятися і поплакати … куди може повернутися у будь-який час. Хоча впевненості, що так буде завжди немає. Але це вже інше. Зараз, їй подобається приходити додому коли квартира пуста. Вона любить бути сама вдома, або ж це стало привичкою. Тоді вона почувається вільною, може робити або ж не робити все що завгодно, немає примусу чи обов’язку, що це необхідно зробити саме зараз і саме так. Немає ні перед ким обов’язку. Куди захотіла – туди й полетіла.
Вона не хотіла б кудись переїжджати, особливо зараз. Тут кусочок її серця, який вона не хоче залишати. Для неї це було б надзвичайно складно. Вона знає, що дім залишився б для неї завжди відкритим, але він був би вже не таким … чужим. Вона не хоче прощатися з тим, що любить. В майбутньому, коли наступить той день, коли їй доведеться переїхати жити кудись-інде, вона буде сумувати за домом де виросла, де залишилися дорогі для неї спогади.
Важкий 2010 рік …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Nimfa