Вона не підкорилась, не визнала провини.
Незламною лишилась Надія з України.
Зламати можна тіло, та дух її – ніколи.
Нема такої сили спинити шлях до волі.
Крізь грати пісня рветься, скида тісні кайдани.
Тюрма людська трясеться, ворожі гинуть плани.
Цар – карлик думав зможе зігнуть її в дві миті…
Спасибі, Тобі Боже, що є такі на світі.
Що дочки є безстрашні, які ламають грати,
Що є сини відважні. Пишайсь, Вкраїно-мати!
Пишайсь дітьми своїми, що в грізний час з тобою.
Хай, Боже, всі живими повернуться із бою.
Бо правду не убити, як материнську віру!
Народ цей – не скорити! І Україні – жити!
Лиш, Боже, дай нам миру.
15.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651770
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 15.03.2016
автор: Валерій