***
[i]Дехто живе так, ніби не помре ніколи[/i]
На відстані малесенького кроку -
зоря і ніч, світанок і огень,
життя і смерть - на відстані півторку,
яскраві плани і останній день.
А йолопи не відають, не хочуть
вдивлятись у тонесеньку межу,
цибанять і ґвалтують яву отчу,
немов не рідну, а якусь чужу.
Та й до чужої мається повага,
бо то набуток витруджених рук.
Реве сповита ницістю ватага,
по собі залишає п*яний гук.
А Бог на землю з бучком не приходить,
і смерть з косою - тільки у казках.
Остання мить життя пантрує онде,
за вуглом першим он її рука.
На відстані малесенького кроку,
на відстані дрібненького стебла,
невидимого подиху, півторку...
Уважно придивитись би,
та ба...
14.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2016
автор: Леся Геник