(невірності вірна одній, Ти сотні імен в собі носиш!)
Кохання пізнавши безмірність, я гру твою знову приймаю,
не знаючи Імені; ось я –
хмільний, молодий і щасливий –
питаю у ночі: «То мама
Чарівну «Ти – Щастя!» назвала?»
Просив ще: «О місяцю-дуже, зізнайся, якими словами
Красу величаєш Розквітлу,
що ранами зради лікує?!.»
«А тим, що карала коханням,
сама наспівала «Я – вітер!»?» –
до хмар посилав я тривогу.
Зимових вітрів розпашілих від доторку вуст її спраглих
випитував: «Гралася з вами
Небесна, таїну сховавши
в ім’я Нерозгадана?». Знаю:
любові вогонь вкрала з неба,
богиню Істар обманувши!».
У весен її: «Словом-квітом
манили у травень, – зізнайтесь,
як вимовить серцем це слово?!»
В травневого саду: «На поклик
«Медова!» приходила мавка
і смак полину залишала
на цвіті, коли цілувала?..»
Благав у дощів: «Нарекли як
Солодку, вмиваючи тіло,
яке вона вам віддавала,
Невинна, цнотливо-розпусна?!»
«Чи знаєте ви Легковажну, що бавиться відданим серцем?» –
шептав я до трав, що пізнали
оголені стегна і лоно;
звертався до саду: «Троянди
якої красу і колючість
у Гордій цій сонце зростило?».
«Ви пестили перса прекрасні, – скажіть: відізвалась Чарівна,
ім’я Недоторка почувши?» –
у хвиль, котрі тішились нею,
у відчаї серце благало!
«Торкались небесної Плоті,
земної Любові торкались!» –
дражнились так води і трави,
і вітер, і місяць, і зорі!
І хором лунало про Жінку:
«Найкраща, Кохана, Жадана!».
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2016
автор: Касьян Благоєв