Знов вінок із чорної печалі
Україна-ненька зодягла:
Вибухи фугасів прозвучали –
Стежка смерті через них лягла.
Два йшли нею молоді солдати:
Той – зі Львова, інший – із Дніпра.
Долю їхню хочеться спитати:
«Чом так мало літ їм відвела?
І скількох ще треба поховати,
Щоб нарешті зрозумів Донбас,
Що згорають кращі у цій ватрі,
Що своїх вбивати – це ганьба?»
Чорне і німе висіло небо,
Тих бійців також йому шкода:
«Мабуть у раю в таких потреба?» –
Дощик над убитими ридав.
23.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651073
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.03.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)