Колись мені ти крильцятонька дав,
А я їх так ніколи й не знімала.
Ніхто не знав, ніхто того не знав,
Що вимокли від сліз, що проливала.
Яка гарненька пташечка! Літай!
Відкрили мені клітку і штовхали.
І зачинили двері... Внизу... Рай?..
І крилонька шипами уквітчали.
Летіла... Склавши рученьки слабі
Молила Бога я про справжні крила.
Лежала у багнюці... Та тобі
У Боженьки пробачення просила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2016
автор: Відочка Вансель