щоб вірші
врізалися в пам'ять
потрібно надати
їм різців
гострих як ті зуби
у лангольєрів
вони пожирають нас
зсередини
виїдаючи чорну
порожнечу
яку ми називаємо
самотністю
і падаючи в цю безодню
ми залишаємось
наодинці зі світом
наодинці із лангольєрами
наодинці із простором
та часом
і нам стає страшно
людина не може
бути одна
9 березня 2016 [09:28]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650468
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.03.2016
автор: Віктор Шупер