НАДІЇ З ВІРОЮ І ЛЮБОВ*Ю





Зима  тихенько  покотилась
За  обрій,  мабуть,  відпочить.
Весняне  сонечко  з*явилось,
Та  не  надовго,  лиш  на  мить.

Заплакав  березень,  почувши
Страшенні  відгуки  війни,
Бентежать  вісті  нехороші,
Псують  всі  пахощі  весни.

Чому  нелюдяність  жорстока
Руйнує  дівчині  життя?
Який  іще  потрібен  доказ,
Щоб  не  заводить  в  забуття?!

Та  не  зламати  українку,
Не  подарує  та  їм  честь,
Чи  слабкість  навіть  на  хвилинку,
Бо  ось  така  вона  вже  єсть!

Зруйнує  Надя  дикий  задум,
Її  любов,  патріотизм,
Бо  переможе  тільки  правда,
А  не  брехливий  механізм.

Тому  звертаємось  до  тебе:
-  Надіє,  гордість  наша  ти.
Життя  їм  не  даруй,  не  треба.
Потрібно  вихід  тут  знайти.

На  зло  російським  супостатам,
На  радість  рідним,  землякам,
Тобі  потрібно  ще  літати,
Вселяти  душу  літакам.

Тебе  ми  любим,  вірим,  знаєм,
Ти  приклад  жінки  України,
Тебе  давно  уже  чекаєм,
Як  вірну  доньку  БАТЬКІВЩИНИ!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650252
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.03.2016
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук