Цей невеличкий чепурний будиночок стоїть майже в центрі села.Його оточують з усіх боків ошатні будівлі з просторими ганками.Але саме на нього звертає увагу кожен перехожий.А причиною цього є красиві кленові віконниці з квітами та кумедними звірятами.
Тут жили колись одні люди.Вони й спорудили свою оселю з віконницями.Нині тут мешкає їхня дочка, бабуся Горпина.Вона й розмальовує віконниці усякою всячиною.
-І хочеться Вам малювати, бабусю? -запитує дехто.
-Аякже,-відповідає старенька,-без візерунків моя хата була б сумною.
І дійсно.Хата бабусі Горпини весело дивиться на світ блакитними очима волошок,щиро вітається жовтими великими соняхами.Разом з ведмежатами та зайчатами привітно усміхається людям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський