Я гірше ніж книга - всі сторінки прочитані.
Фрази підкреслені, літери мічені.
Було усе. І тепер ми начитані,
Трохи взаємно. І трохи скалічені.
Правда така, що боішся зізнатися.
Тихо шепочеш свідомості - баста!
Боляче, знай! До високого рватися
Й жити земним, що диктує лиш 'hasta.
Кожного дня від світанку до ранку,
сповідь думки витанцьовують босі.
Ловлюсь за груди, а там тільки ранка.
Ловлю тебе й відчуваю, що досить...
Нові рядки вже не змінять майбутнього.
Дотики прісні до тіла паперу.
Прагнули разом до світлого й путнього.
Зараз відраза і нова манера.
Я гірша за всіх, і сторінки понищені.
Ти погортав, зазубрив всі напам'ять.
Для нових долонь не готові, ні-ні, ще ні.
Ще свіжо й гаряче пульсує пам'ять.
Кожного дня зустрічаю й боюсь.
Ми особливі були, ніби мічені.
В серці надія, що наші:"вернусь" -
трохи взаємні, хоч досі скалічені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2016
автор: тепла осінь