Довершено: Місто Слів

                                       «Сірники  горілі
                                           Гризли  весняне  жито.
                                           Бачив  я  -  прозорий  журавель  алкоголю
                                           Дзьобав  чорні  лоби  солдат  помираючих...»
                                                                                                     (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Ми  муруємо  місто  зі  слів  -  
І  все  намарно,  мури  руйнуються,
Розсипаються,  так  начебто
Не  з  цеглинок-слів  вони  складені,
А  з  піску  сухого  на  горі-пагорбі,
Де  все  руйнується,  де  все  нетривке,
Як  мрія  старого  кудлатого  пса-пройдисвіта,
Так  наче  не  слова  ми  клали  в  підмурки
А  порцелянові  ліплення,  ефемерні,
Як  марення  ренесансного  майстра-книжника,
Філософа  й  фантазера,  художника,
Що  малює  свої  картини  уявними  пензлями
Тільки  в  своїй  уяві,  на  стіні  неіснуючого
Храму-одкровення,  ідеального  та  гармонійного.
Ми  муруємо  місто  зі  слів:
Вежі  й  дзвіниці,  ратуші  і  крамниці,
Стіни  й  бруківку,  арсенал  і  книгосховище.
Та  все  намарно.  Все  розсипається  в  прах,
Все  стає  кучугурами  пороху,
Пустищем,  де  цвітуть  бліді  квіти
Без  аромату,  
Лише  з  тінями  краси  ледь-помітними,
Пустищем,  навіть  не  руїнами,
Де  можна  лише  згадувати,
Де  панує  така  тиша,  
Що  навіть  богам  моторошно,
Все  створене  й  збудоване  стає
Пустелею,  де  колись  жили  люди,
Колись.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649654
Рубрика: Верлібр
дата надходження 07.03.2016
автор: Шон Маклех