Одягнув на палець перстеня коханій,
А вона зронила радісну сльозу…
Небо сколихнулось дівчині обраній,
Відвело від серця думану грозу.
Засіяло сонце, заспівали птахи,
Хвіртка не рипіла, квітнув верболіз.
Серце билось часто - думала невдаха,
Та Господь кохання все-таки приніс.
Буде тепер в парі, тепер будуть діти,
Щастя попереду теж одне на двох.
І сади весною знов обліплять квіти,
Цю життя дорогу дарував їм Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: Віталій Назарук