А я просто люблю слухати твоє дихання.. Це стрімке й монотонне сопіння поблизу узгір'я моїх ключиць. Здається, воно має сакральне призначення: чи то заколисувати, чи, навпаки - заворожувати..
Так, я закохана в сон! Твій, часом неспокійний, але прегарний сон. Легесенькі коливання грудей, стискання діафрагми, химерні й хаотичні рухи фалангів.. і тихий шепіт на хвилях серпневих сновидінь.
Пестити віями твій стрункий стан; ковзати поглядом вздовж чудернацьких вигинів примхливої ковдри... і обмежувати світ для двох. Двох неймовірних повік: таких ніжних, ваблячих...
Здається, зараз все скінчиться: розплющаться очі й зникне містерія.. Але ж ні! Ти просто споглядаєш свої, нікому невідомі, сни.
Ледве-ледве торкаючись ніжною непоголеністю щоки до мого чола...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Анастасія Кравець