І тільки в ньому я знаходжу вічність,
і тільки в ньому є моє тепло,
і розбивається навіки тиша
коли між нами вибухає ніжності вогонь.
I десь на світі ходять люди,
по телевізору іде війна...
Та ми про всі незгоди ці забудем
тому що наша ковдра це броня.
Вона врятує від пліток та пересудів
і заховає від нічних страхів-
неначе міст з'єднає найрідніші душі,
неначе океан затягне до глибин...
А після забуття настане ранок
і знов почне боліти голова:
Невже від того що пішов він на світанку
чи через те що знов по телевізору війна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Patyanya