Фішка в тому, малий, що поки ти голий, босий і дурний, ти ще здатен бачити.
© Іздрик
...
Арсен підійшов до нього впритул. Глянув на нього своїм крижаним поглядом, від якого Роман зблід. Арсен зневажав таких як він. Вічно звикли до всього готового. Таким як він не доводиться доводити щось цілому світу, вигризати зубами свій шлях. Він не пройшов свій шлях з самих низів. Роман знюхував траси зі столу в нічному клубі, допоки Арсен працював на двох роботах без сну. Роман вибрав кращий вуз, який змогли оплатити його батьки, доки Арсен гриз граніт науки, щоб змогти попасти на державний – батьки ж зате змогли дати освіту двом його сестрам, котрі вчитись не бажали. Роман вирішував все одним телефонним дзвінком своєму багатому родичу і виходив сухим з води. Арсен не сподівався ні на кого крім вірного друга, з кулаками, не шкодуючи сил, доводив свою правоту зализуючи потім отримані рани та рубці, що тепер покривали його тіло. Роман спав в розкішному домі з незнайомими дівчатами та думками, де дістати порошку, чи який би новий телефон купити, щоб дала нова дівчина. Арсен ночував на різних розбитих квартирах, чи на вокзалі, намагаючись заробити на житло після університету, і лише його Юля чекала його і вірила, що все вийде. І ось вони стояли одне навпроти одного досягнувши одного і того ж різними шляхами та зусиллями. І хто з них знає хоч щось про життя після такого?
О ні, таким людям не знайти спільної мови. Це наче дві паралельні галактики, наче два сліпих, що йдуть в різні боки. Вони говорили на різних мовах, живучи в одній країні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Тост